Досить поширеним серед дітей є таке складне порушення мовлення, як заїкання, зумовлене судомним станом м'язів мовленнєвого апарату, яке проявляється у порушенні темпу, ритму та плавності усного мовлення. Заїкання найчастіше виникає в момент найбільш активного мовленнєвого розвитку (2-4-ий рік життя), іноді зі вступом дитини до школи, або в перехідному віці, коли відбувається перебудова організму і йде швидкий процес формування особистості.
    Причиною заїкання може бути і неправильне виховання дітей у сім'ї високі вимоги до їхнього мовлення з боку дорослих, які вимагають багаторазового повторення незнайомих слів, мовне перевантаження спадковість, спілкування з дітьми, які заїкаються, пришвидшений темп мовлення, фізична та психічна травма, несприятливі умови, інфекційні хвороби та ін. Заїкання також може виникнути і на фоні недорозвитку мовлення, за відсутності у дитини елементарного запасу слів та граматичних засобів для висловлювання власних думок, що негативно впливає на успішність і створює складності у спілкуванні,
   Негативно впливають на нервову систему таких дітей і зауваження вчителя чи однокласників стосовно їхнього мовлення. Поступово в учнів, що заїкаються, виникає і закріплюється невпевненість у власному мовленні, своїх можливостях. Це впливає на поведінку дітей: вони намагаються мовчати, уникають доручень, пов'язаних з необхідністю говорити, обмежують своє спілкування, стають сором'язливими, замкненими.
   Багато заїкуватих дітей, навіть з великим словниковим запасом, мають труднощі в мовному оформленні думок, послідовності їх викладення, в їх мовленні наявні паузи, нерідко спостерігаються супутні рухи, зокрема судомні рухи м'язів, які не беруть участі в мовленні.
   Взагалі заїкуватим дітям важко оформляти думки в усному мовленні, швидко і точно добирати потрібні слова, відповідати на уроках, вільно спілкуватися з товаришами, що нерідко призводить до болісних психічних травм, прогалин в оволодінні знаннями.
   Крім того, у частини таких дітей нестійка увага, їм притаманне невміння розподіляти її чи переключатися з одного виду діяльності на інший, доводити почате до кінця. Заїкання посилюється при емоційному напруженні, ускладненні матеріалу, який вивчається, і значно зменшується при розмові в спокійній ситуації. Соціальне значення проблеми заїкання дуже високе. Тому пошук нових, ефективних методів лікування є задачею сьогодення.

Повний позитивний ефект у виправленні  можна досягти тільки за умови комплексного підходу, який включає:

   1. Медичний вплив.
   2. Психотерапію.
   3. Логопедичну корекцію.
   4. Логоритміку або ЛРК.
   5. Виховання дитини як особистості.

Виправити мову дитини можна лише спільними зусиллями:

1. Встановити дитині правильний режим дня.
2. Розмовляти з дитиною спокійно, виразно, правильно вимовляючи слова.
3. Привчати дитину відповідати на запитання розгорнутими фразами.
4. Виховувати у дитини вміння і бажання вести бесіду.
5. Виділяти для занять з дитиною 10-15 хвилин щоденно.
6. Основні вправи виконувати перед дзеркалом.
7. Читати дитині казки, привчати вслуховуватись у їх зміст і переказувати почуте.
     Індивідуальна робота:
1. Розвивати слухову увагу, пам'ять, слухове сприймання.
2. Навчати  аналізу звукового складу мови.
3. Розвивати зв'язану граматичну мову.
4. Розвивати артикуляційний апарат.
5. Проводити роботу з:
   - постановки звуків:
   - автоматизації звуків;
   - диференціації звуків.
6. Розвивати психічні процеси: пам'ять, увагу, мислення. Щоденно перед дзеркалом виконувати комплекси артикуляційних вправ для губ, язика, щік. Кожну вправу виконувати по 4-5 разів.
    Артикуляційна гімнастика:
1. Надути обидві щоки навперемінки.
2. Надути обидві щоки одночасно, плавно видихуючи повітря.
3. Втягнути щоки у ротову порожнину між зубами, губи витягнути вперед.
4. При стиснутих щелепах губи розтягнути в сторони, відкриваючи обидва ряди  зубів.
5. Витягнути губи „хоботком".
6. Покусати спочатку верхню, затим - нижню губи.
7. Висунути язик якомога далі, потім втягнути його глибоко в рот.
8. Висунути широкий язик наверх - обома краями він повинендоторкнутися до куточків рота.
9. Підняти язик до верхньої губи, опустити - до нижньої.
10. Здійснити коловорот кінчиком язика навколо губ."
   Для систематичності роботи належить підводити підсумки занять, давати завдання до самостійної роботи.