Нина ГАВР - Гавришова Нина Андреевна, журналист, кандидат биологических наук. Персональный сайт. Мысли, размышления, анализ, советы, народная мудрость.

Записки журналиста

Статьи: Киев - былое

“КИЇВСЬКИЙ УКРАЇНСЬКИЙ КЛУБ”

Добавлено: 2008-04-14 19:12:51

   У клубі працювали чотири секції: літературно-драматична, музично-хорова, лекційна та бібліотечна.    Творили або ж приїздили взяти участь  в роботі відомі письменники, такі як Іван Нечуй-Левицький, Панас Мирний,  Михайло Коцюбинський, Олена Пчілка…У квітні 1909 року  клуб відвідав Іван Франко.
   Тут відбувалися захоплюючі  літературно-музичні вечори й  спектаклі. На невеликій сцені виступали  Микола Садовський  з Марією Заньковецькою та іншими  артистами своєї трупи. У виконанні Садовського глядачі бачили Опанаса, Пузиря, Борулю, героїв Старицького та Командора з “Кам”яного  гостя” Лесі Українки.  Поетеса сама  не раз відвідувала  клуб. За її участю ставили оперу  Лисенка “Коза-дереза”, тут вона виступала  з читанням своїх поезій. Часто  виступали студенти старших курсів  Музично-драматичної школи  М.В. Лисенка, яку він заснував ще  1904 року.  Перед глядачем поставали і чеховські персонажі,  у  виконанні артистів “Соловцовського театру”. До слова, саме  Миколі Соловцову Антон Чехов присвятив свій твір “Ведмідь”. 
      Плідна діяльність тривала по 1912 рік - аж поки царська  влада у жовтні не заборонила клуб: ні до чого були  імперському урядові  прояви “націоналізму”. Все ж клопотаннями  громадськості роботу вдалося відновити  вже у грудні - під новою назвою   “Родина”. Таке вузьке “сімейне” спрямування назви клубу  не дратувало владу.  У  цьому ж будинку на Володимирській, вже у “Родині”, востаннє    ще раз  виступала Леся Українка, навесні 1913 р. Саме тоді  громадскість міста влаштувала в клубі вечір на честь поетеси,  тоді ж вона читала свої “Досвітні вогні”...
      З початком  Першої світової війни  клуб було остаточно закрито, а будівлю передано під більш нагальні потреби – пристосовано під шпиталь для поранених.
      Взагалі ж, дому щастило. Судіть самі. Він був зведений в середині ХІХ століття, як двоповерхова будівля, невідомим архітектором, а  наприкінці сторіччя його перебудував  славетний київський архітектор  В. Ніколаєв. Із тридцятих років ХХ-го століття постає вже чотириповерхова споруда, яка стає знаною за розміщення в ній “Держполітвидав”у, пізніше - видавництва “Дніпро”. Стоїть і нині, витримавши поряд із собою навіть будівництво станції метрополітену „Золоті ворота”.
       На цьому історія не скінчилися. Як написав  фантастично глибокий  Михайло Булгаков “ Рукописи не  горять” , а в нашому  випадку - ідеї не вмирають, особливо якщо це -  “український  клуб”. До того ж  колись       Леся Українка написала палкі слова: “Не в ідеї сила, а в самій крові!”  Дійсно так: Історія  розпорядилася, що вже   за 10 років після відкриття  Лисенком “Київського українського клуба”, з”явився ще  один “клуб” - гурт вченого, літературного та мистецького товариства, й уявіть собі – саме на „булгаковському” - Андріївському узвозі!  Саме тут,  у домі №20,  навколо  шевченкознавця Павла Зайцева збиралися  діячі української культури, “кров  нації”: історики  В. Модзолевський, Д.  Щербаківський,  К. Шероцький; поет М. Зеров, а також художники  Г. Нарбут, В. Кричевський,  Ю. Михайлів … Саме тут, на Андріївському узвозі, Павло Зайцев очолив  журнал "Наше Минуле”. У травні 1918-го  Георгій  Нарбут розробляє обкладинку. Вона була  стилізована під  українське барокко,  із класичними  запорозькими козаками. Організатор  та засновник цього клуба  й журнала  був,  як нині кажуть, одним з ініціаторів проекту створити  власного, українського Лупу  Грабуздова – на кшалт відомого Козьми Пруткова. Але так сталося,   що у 1920 році  Павло Зайцев був  змушений  покинути Київ. Ім”я ж  Павла  Івановича стало широко  відомим  як  видавця  творів Кобзаря: у   1934-1939 роках за  кордоном вийшло 16 томів Тараса Шевченка. П.І Зайцев розпочав публікувати документи й дослідження біографії  Тараса Григоровича й листи поета ще з   1912-1914 років, а головний  труд “Життя  Тараса Шевченка” видано Зайцевим у 1955 році. 
      Тут  можна поставити  три крапки, за якими  розпочинаються  інші  епізоди  з історії подібних Україньких клубів, їх засновників та учасників . Тут доречно привести  приклад  ще одного своєрідного „книжкового українського клуба” - зібрання  української афористики Х-ХХ  віків, створеного за ідеєю Леоніда Кравчука, першого президента нашої незалежної держави.

 

 

 

 

 


Понравилась статья? Поделись с друзьями!
Добавить в избранное Добавить в Google - Закладки Добавить в Яндекс.Закладки Добавить в Facebook Добавить в Twitter Добавить в Мой Мир Добавить в Мемори Запостить в ЖЖ Запостить в блог на Liveinternet Поделиться на WOW.ya.ru 0
Нравится
URL
HTML
BBCode


Оглавление   |  На верх


Nik (заполнить обязательно)
Ваш E-Mail Используется только для того что бы вы знали где и какую сделали запись
Комментарий
HTML-теги Вырезаются!!! _SOOBDELHTML2_ (pdf, object, swf)
* Введите защитный код из символов, отображенных в виде изображения.
Если вы не можете прочитать код с изображения, нажмите на изображение для генерации нового вида кода.
 

Страница сгенерирована за 0.034 сек..